Однією з найактуальніших проблем українського суспільства є корупція в сфері вищої освіти.
Корупція у сфері вищої освіти — це системна проблема, яка руйнує довіру до дипломів, знижує якість підготовки фахівців та демотивує студентів. Це явище має різні форми, починаючи від побутового хабарництва і закінчуючи масштабними адміністративними зловживаннями
Подолання корупції у цій сфері надасть країні можливість суттєво покращити як знання студентів, так і їх національну свідомість. Адже якщо кожен громадянин буде впевнений у тому, що корупція – це явище, яке не притаманне нашій державі, та несе за собою виключно негативні наслідки, він буде доброчесно виконувати власну роботу, усвідомлюючи, що знання та багато чого іншого не можна купити за гроші. Протидія корупції неможлива без вживання певних превентивних заходів, проведення детального науково обґрунтованого аналізу причин виникнення такого явища як корупція та відповідно - чіткого усвідомлення сутності поняття корупції.
Українські вчені з різних галузей досліджують причини виникнення та шляхи подолання корупції у сфері вищої освіти.
Від правильно побудованої стратегії протидії корупції в освіті та від розробленої тактики й методології антикорупційної діяльності залежить майбутнє суспільства України.
За роки існування корупція в системі вищої освіти набула багатьох форм прояву, що може свідчити про її розвиненість та відпрацьованість певних корупційних схем. Деякі форми прояву корупції навіть не вважаються протиправними діями згідно з чинним законодавством, що унеможливлює покарання зловмисника. На думку американських вчених, подолати корупцію у вищій освіті навіть набагато важче, ніж усунути тіньову економіку.
Корупція підвищує дисбаланс у доступі до вищої освіти, пригальмовує процес акумуляції людського капіталу та має негативний вплив на економічне зростання та соціальний розвиток нації.
Складність визначення суб’єкта корупційних діянь у сфері освіти викликана наступними чинниками: перший – Закон України «Про запобігання корупції» прямо не називає науково-педагогічних працівників суб’єктами корупційних правопорушень; другий – згідно з чинним законодавством вказана категорія осіб не є державними службовцями; третій – аналіз судових рішень про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення свідчить про відсутність серед суддів єдиного підходу у тлумаченні деяких суб’єктів відповідальності за корупційні діяння.
Закон України «Про освіту» визначає державну політику у сфері освіти, згідно з якою «освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави». Державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізовують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Законом встановлено: «Кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак».
Академічна доброчесність студентів – запорука отримання якісних знань та розвитку критичного мислення усієї студентської спільноти України.
Згідно зі статтею 42 Закону України «Про освіту» академічна доброчесність – сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/ або наукових (творчих) досягнень.
Відповідно до ч. 3 статті 32 Закону України «Про вищу освіту» серед обов’язків закладів вищої освіти: вживати заходи, у тому числі шляхом запровадження відповідних новітніх технологій, щодо запобігання та виявлення академічного плагіату в наукових роботах наукових, науково-педагогічних, педагогічних, інших працівників і здобувачів вищої освіти та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності; мати внутрішню систему забезпечення якості вищої освіти, у тому числі затверджену політику забезпечення дотримання учасниками освітнього процесу академічної доброчесності (кодекс академічної доброчесності).
Задля більш детального розгляду поставленої проблеми, слід звернутися до витоків – часів закладання фундаменту саме педагогічної освіти. Основи педагогічної освіти європейського простору сформувались ще в епоху античності. Їх загальнолюдський зміст шліфувався в процесі поступу країн Європи сходинами прогресу. Кожна з наступних історичних епох послідовно формувала модель педагогічної освіти як освіти гуманістичної, креативної, людино-і культуротворчої.
Необхідно віддати найвищу шану славетним педагогам, мислителям, подвижникам освітньої справи, що у ході історичного розвитку сформували спільну платформу цінностей, актуальну для всіх країн і народів європейського континенту та і всього світу. Серед них – Ян Амос Коменський, Вільгельм фон Гумбольдт, Януш Корчак, Джон Локк, Антон Макаренко, Марія Монтессорі, Йоган Генріх Песталоцці, Жан-Жак Руссо, Василь Сухомлинський, Костянтин Ушинський, Фрідріх Фребель та ін.
Однак умови для реалізації цієї моделі з’явились порівняно нещодавно. Наразі проблема корупції у галузі вищої освіти є досить актуальною. Головною ознакою поширеності корупції в системі вищої освіти є результати різноманітних опитувань незалежних центрів, що оцінюють рівень та прояв корупції. За результатами нещодавнього опитування молодих вчених було виявлено, що корупція входить до ТОП-3 загального рейтингу проблем академічних реформ та саме антикорупційна політика та боротьба з плагіатом має стати пріоритетом урядових програм впродовж наступних років. Як свідчить практика, незважаючи на те, що більшість українців виказують нетолерантність до корупції, значна їх частина готова дати хабаря задля сприятливого вирішення певних питань. Тому першочерговим етапом є зміна ставлення до корупції на різних рівнях.
Перший рівень — державний. Проблема корупції на рівні держави вже давно всім відома, проте ефективних мір з протидії та усунення цього явища ще не визначено. Першої модернізації має зазнати нормативно-правова база. Другий етап має торкнутися збільшення прозорості управління фінансовими потоками. Саме перерозподіл, обсяг, спрямування, контроль за доцільним використанням державних коштів часто викликає питання.
Другий рівень — це рівень вищих навчальних закладів. Для оцінки рівня корупції в кожному ЗВО має проводитися опитування щодо здійснення корупційних дій в конкретному навчальному закладі, опрацьовані результати опитування мають на меті оцінити наявність проблеми та її рівень; у подальшому спираючись на результати опитувань має бути складена програма з усунення виявлених порушень. Істотно інший рівень, що торкається як і державні органи, так і населення в цілому — соціальний рівень. До заходів поширення протидії корупції мають бути залучені ЗМІ. Вони мають пропагувати протидію корупції, за раніше складеною державою, інформаційною програмою. Інформувати членів суспільства про наявний стан, проблеми та долучати до формування шляхів протидії корупції. Поширюючи практику «стоп корупції» в свідомості громадян, суспільство закладає процес викорінення корупції в довгостроковій перспективі.
Основними ознаками системи освіти, вільної від корупції є:
1) рівність доступу до отримання освіти;
2) чесність при розподілі навчальних програм і матеріалів;
3) чесність і прозорість критеріїв вибору вищої освіти;
4) чесність при проведенні акредитації, в якій всі навчальні заклади оцінюються за системою стандартів, відкритих для суспільного обговорення;
5) чесність при отриманні освітніх послуг і товарів;
6) підтримання системи професійних стандартів тими, хто очолює установи, які здійснюють освітню діяльність, незалежно від форм власності установи.
У даний час причини та механізми корупції в секторі вищої освіти різноманітні. Хабар можна отримати різними способами. Найбільш поширені прояви корупції під час здачі сесії, отримання стипендії, отримання місця у гуртожитку, уникнення відрахування з різних причин. Прояви корупції також зустрічаються при вступі до ЗВО, при переведенні на інший відділ, до іншого ЗВО, на іншу форму навчання.
Особливо корисним заходом задля боротьби з корупцією в освітній сфері може бути антикорупційне виховання. Антикорупційне виховання в ЗВО – це діяльність співробітників вищого навчального закладу по формуванню і підвищенню правової свідомості та правової культури в цілях протидії різним видам корупційних правопорушень та забезпечення процесу духовного формування та антикорупційної стійкості суб’єктів, що беруть участь в освітньому процесі. У закладі вищої освіти можливе здійснення антикорупційного виховання шляхом неформального антикорупційного виховання у вільний від навчального процесу час (заходи агітаційного характеру, конференції, зустрічі з працівниками правоохоронних органів та ін.).
Слід зазначити, що на якість та корумпованість системи вищої освіти в Україні наразі впливають не тільки корумповані уповноважені особи та студенти, готові дати хабар.
Наразі Україна знаходиться в умовах воєнного стану. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В умовах діючого в Україні воєнного стану навчальний процес зазнав дійсно серйозних змін. Більшість закладів освіти вимушені були перейти на дистанційне навчання, студенти знаходяться у різних містах України та світу. Навчальний процес майже кожного дня перериває повітряна тривога та загрози ракетного обстрілу. Взимку навчальний процес переривали планові відключення світла, періодична відсутність доступу до мережі інтернет та мобільного зв’язку.
Проте, функціонування системи освіти в умовах воєнного стану характеризується інтенсивним пошуком нових підходів до навчання, інноваційних форм організації освітнього процесу, ефективних педагогічних та інформаційних технологій. Саме тому підтримка активного упровадження інновацій в освітню галузь під час війни стала одним із ключових напрямів роботи Міністерства освіти і науки України та його підрозділів.
Діджиталізація та впровадження нових технологій в освітній процес почалися ще з початком всесвітньої пандемії, яка була викликана вірусом Сovid-19. Тому наша система освіти мала певний досвід дистанційного навчання. Не зважаючи на складні обставини, студенти всеодно продовжують навчання та займаються самоосвітою.
Причини, що спричиняють та провокують корупцію, можуть бути розкриті через встановлення факторів корупції, а саме явищ, процесів, чинників, які здійснюють детермінуючий вплив на зазначене антисоціальне явище.
Виділяють фактори корупції за сферами поширення та змістом:
1. Політичні: прорахунки в політиці реформ; політична нестабільність, нестабільність політичних інститутів; дисбаланс повноважень та функцій гілок влади; відсутність ефективного контролю за діяльністю влади; невизначеність і необґрунтованість антикорупційної політики.
2. Економічні: кризові явища в економіці; криміналізація й тінізація економіки; надмірне втручання держави в економіку.
3. Організаційно-управлінські: недосконала система організації влади; неефективна система державного управління; гіпертрофовані повноваження бюрократичного апарату; недосконалість формування владних структур.
4. Правові: незабезпечення в органах державної влади верховенства права та закону; безсистемна, необґрунтована зміна законодавства.
5. Ідеологічні: відсутність чітко визначеної ідеології державної служби та системи цінностей держави.
6. Морально-психологічні: деморалізація суспільства, девальвація моральних цінностей; дух невизначеності і непевності у завтрашньому дні; невизнання населенням корупції як соціального зла.
Нажаль, корупція сьогодні залишається однією зі значних проблем у сфері вищої освіти України. Корумпованість викладацького складу ЗВО є однією з нагальних проблем, яка потребує першочергового вирішення у найближчі роки. Боротьба з усіма проявами корупції і нечесності у ЗВО повинна стати одним з першочергових кроків для запровадження європейських освітніх стандартів у вітчизняній освіті.
Основними чинниками виникнення корупції у ЗВО учасники освітнього процесу вважають недостатню оплату праці викладачів, знецінення самої вищої освіти, лінощі студентів та їх небажання вчитися.
Соціально-психологічні дослідження вітчизняних та закордонних вчених доводять, що одним з провідних мотивів корупційних дій особистості є прагнення до отримання матеріальних благ.
Отже, проблему корупції у ЗВО можна частково вирішити шляхом підвищення заробітної платні професорсько-викладацького складу.
У цей час причини та механізми корупції в секторі вищої освіти різноманітні. Хабар можна отримати різними способами. Найбільш поширені прояви корупції під час здачі сесії, отримання стипендії, отримання місця у гуртожитку, уникнення відрахування з різних причин.
Прояви корупції також зустрічаються при вступі до ЗВО, при переведенні на інший відділ, до іншого ЗВО, на іншу форму навчання.
Таким чином, можна зробити кілька ключових висновків щодо проблеми корупції у сфері вищої освіти в Україні. Перше і найважливіше - система вищої освіти потребує негайного реформування та модернізації. Ця реформа повинна спрямовуватися на покращення якості навчання та забезпечення доступності вищої освіти для всіх громадян України.
Необхідним є також посилення антикорупційної політики у галузі освіти. Громадяни України мають отримувати якісну вищу освіту та у майбутньому ставати фахівцями, у сфері вищої освіти не повинно бути жодного місця для корупції, і це потрібно усвідомлювати. Школа надає базові знання та навчає людей грамотно писати, розмовляти та виконувати певні математичні дії. Вища освіта в свою чергу, відкриває людині двері до справжнього світу знань та можливостей. Серед таких можливостей, наприклад, програми академічної мобільності, у яких маючи бажання та інтерес, може взяти участь кожен студент та магістр. Саме тому міжнародна співпраця може покращити рівень освіти в Україні, про доступні програми академічної мобільності має знати кожен студент.
Висновок. Подолати корупцію у вищих навчальних закладах можуть допомогти певні дії, а саме:
1) реформування системи вищої освіти задля покращення якості навчання серед студентів;
2) необхідність впровадження системи антикорупційного виховання в освітньому процесі. Це допоможе формувати у молодого покоління нульове толерантне ставлення до корупції та підвищити етичні стандарти серед студентів та викладачів. Здійснення антикорупційного виховання можна шляхом неформального антикорупційного виховання у вільний від навчального процесу час (заходи агітаційного характеру, конференції, зустрічі з працівниками правоохоронних органів та ін.) Для протидії корупції та реалізації антикорупційного виховання необхідна цілеспрямована антикорупційна політика кожного навчального закладу.
Загалом, подолання корупції у сфері вищої освіти в Україні - це складний і багатогранний процес, який вимагає спільних зусиль влади, громадськості та освітніх закладів. Але цей процес є необхідним для забезпечення якісної освіти та розвитку країни вцілому.