Навчально-методичний кабінет

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Muzei5     Музей Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва заснований першим директором Косівського художньо-промислового училища Олексієм Григоровичем Соломченком (1920—2002).

      Відомий мистецтвознавець, заслужений працівник культури України, дослідник і збирач гуцульського народного мистецтва О.Соломченко протягом десятиліть нагромаджував зразки різних мистецьких осередків і видатних майстрів краю як методичний фонд для відновлення і розвитку декоративно-прикладного мистецтва: художньої кераміки, художнього ткацтва, художніх виробів зі шкіри, художнього металу, художніх виробів з дерева, художньої вишивки, художнього розпису.

      Нині фонди музею нараховують більш ніж 3500 одиниць зберігання, які групуються у три основні фонди:

  • Гуцульське народне мистецтво ХІХ – першої половини ХХ століття;
  • Твори відомих майстрів Косівщини другої половини ХХ століття;
  • Дипломні роботи студентів навчального закладу 1975-2009 рр.

      У музеї експонуються твори найвидатніших митців Гуцульщини XIX—XX століття, яких наука справедливо називає класиками народного мистецтва. Тут зберігаються роботи знаменитої різьбярської династії з гірського села Яворова Косівського району Юрія, Василя, Миколи і Федора Шкрібляків та їх послідовників — заслужених майстрів народної творчості України Юрія та Семена Корпанюків, а також їх синів і онуків.

    Чарують відвідувачів роботи засновника річківської школи різьбярства Марка Мегединюка (1842—1912). Його скринька і барильце приваблюють високим класом художнього точіння, рельєфно-фігурною різьбою, гравіруванням та карбуванням по металу, інкрустацією кольоровим бісером, професійним чуттям декоративності, технічною довершеністю, композиційною майстерністю.

     Тут же експонуються різьблені та інкрустовані твори засновника косівської школи різьбярства Василя Девдюка (1873—1951) і його учнів — послідовників Миколи Тимківа (1909—1985) та Василя Кабина (1909—1992). Гуцульське різьбярство репрезентують також твори заслужених майстрів народної творчості України Івана Балагурака, Миколи Федірка, відомих різьбярів Володимира Гуза, Олександра Іщенка з Косова, Олексія Ванжарука, Василя Ванжарука, Миколи Грепиняка з села Брустурів, Михайла Медвідчука, Якова та Василя Тонюків із села Річки. Бондарські вироби з художнім випалюванням представлені роботами заслуженого майстра народної творчості України Івана Грималюка з села Річки.

      Орнаментальні різьблені декоративні тарелі, барильця, ложки Федора Шкрібляка (1893—1960), який подарував світові сюжетні різьблені мережива, де вперше зобразив постать людини, що займає домінуюче місце в його композиціях. Самобутністю і красою ваблять різьблені та інкрустовані скриньки, портретні рамки, вазочки яворівського майстра Дмитра Шкрібляка.

       У фонді кераміки привертають увагу мальовані кахлі й миски з різноманітними жанровими сценками видатних гуцульських майстрів XIX—XX століть династії Баранюків, Олекси Бахматюка, Петра Кошака, керамічні вироби Миколи Стадниченка (Стадницького), В. Урбанського, А. Зондюка, Петра Гаврищіва, Василя і Марії Совіздранюків. Захоплює різноманітністю форм, майстерністю декоративного розпису, оригінальністю трактування рослинно-квіткового декору, куди включено й жанрові мотиви, ужитково-побутовий і декоративний посуд відомих гуцульських керамістів середини ХХ століття — Павлини Цвілик, Ганни і Михайла Розщиб'юків, Марії Тим’як із Косова, Михайла Волошука і його учнів із Кут та сучасних майстрів, членів Національної спілки художників України — Валентини Джуранюк, Михайла Кікотя, Олександри та Василя Шведів, Надії Вербівської, Ірини Козак.

      Високими естетичними якостями вирізняється димлена або, як її ще називають, чорнолощена кераміка, різноманітний за формою і  призначенням ужитковий посуд косівського майстра Юрія Ілюка.

       В експозиції представлена також кераміка відомих традиційних осередків України: Опішні (Полтавщина), Вільхівки (Закарпаття), Львова, Києва.

      В музеї зберігається досить багата колекція художніх виробів зі шкіри. Виконані відомими майстрами Гуцульщини XIX—XX століття тобівки, ташки, череси (широкі чоловічі пояси), взуття, гаманці, оздоблені металевими прикрасами, зачаровують своєю красою, конкретною життєвою функціональністю. Серед згаданих експонатів є твори відомого майстра з села Снідавки Федора Якіб'юка (1877—1959), мистецький талант якого високо цінував Іван Франко.

      Відвідувачам подобаються художні вироби зі шкіри (жіночі сумки, череси, обкладинки до книг, вітальні адреси тощо) сучасних косівських майстрів Миколи Книшука та Василя Петрича.

     Унікальна колекція гуцульського мосяжництва — художніх виробів з кольорових металів — топірці, келефи, палиці, зґарди, жіночі металеві прикраси, чепраги, різноманітні фігурні пряжки до чоловічих і жіночих поясів, ножі, перстені, стремена, засвідчує технічну і художню досконалість виготовлення цих виробів, у яких застосовано традиційні прийоми: лиття, гравірування, холодне і гаряче кування, карбування, насічка, пропилювання, оздоблення штампами. Час їх виконання—XIX—XX століття.

     Мистецьку цінність становлять оригінальні твори відомих косівських майстрів вишивки і декоративного ткацтва, виконані в традиційних техніках. Це вишивані рушники, пошивки, доріжки, серветки заслуженої майстрині народної творчості України Ганни Герасимович (1889—1974).

     Декоративні тканини Косівщини (рушники, доріжки, портьєри, занавіски, верети) репрезентують творчість лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка у галузі літератури, журналістики, мистецтва й архітектури, ткалі із села Шешори, Ганни Василащук та косівчанки Ольги Горбової. Тут же зберігаються чудові вишивки заслуженої майстрині народної творчості України Галини Киви (1930—1979).

      Приваблюють відвідувачів і твори вихованців Косівського училища прикладного та декоративного мистецтва й Косівського технікуму народних художніх промислів. У залі, де експонуються дипломні роботи випускників чотирьох спеціальностей (різьби по дереву,  металірства, кераміки, художніх виробів зі шкіри), завжди людно.

      В музеї є роботи майстрів народного мистецтва Російської Федерації. Тут твори підлакового розпису Палеха, Хохломи, Федоскіна, різьба з підмосковного Абрамцева, Богородського, художній метал з Касліна. Матеріали музею часто використовують етнографи, дослідники, мистецтвознавці, історики, вчені України і зарубіжжя, студенти інституту та інших навчальних закладів України. На цих матеріалах працівники кіностудій Москви і Києва в різні роки створили наукові та документальні фільми про мистецтво Гуцульщини та його творців. Музей за роки свого існування виріс у значний культурно-мистецький осередок. Хоча його колекція створювалась як навчально-методичний підрозділ навчального закладу, значення її вже давно переросло свою початкову функцію.

     За кількістю експонатів, їх історико-мистецьким та науково-пізнавальним значенням — це справжня збірка коштовностей, що оберігається державою і взята на облік Українським товариством охорони пам'яток історії та культури й Міністерством культури України.